С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Архітектура єгипетських храмів доби Нового царства


текст: Комарова Ганна, 2008р.

У першій половині ХVI ст. до н.е. єгипетський фараон Яхмес І, остаточно вигнавши гіксосів за межі країни, поклав початок періоду Нового царства. Єгипет повернув собі колишню силу та досяг небувалої досі могутності. Переможні походи фараонів у Передню Азію та Нубію зміцнили авторитет Єгипту. З усіх сторін текла в Єгипет багата здобич. Приводились тисячі полонених, серед яких були й іноземні художники та ремісники, які потрапляли у майстерні Єгипту. Розпочалась тісна взаємодія з культурами Сирії, Дворіччя та Криту. Єгипетські фараони часто одружуються з іноземними царівнами. Іноземців починають сприймати як носіїв іншої культури.
 
Зміни, які відбулись у економіці та політиці Єгипту періоду Нового царства, вплинули на світогляд цього часу і в першу чергу на релігію. Прагнення поширити єгипетську релігію серед підкорених народів призвело до більшого монотеїзму та виокремлення серед величезного, малозрозумілого для іноземців пантеону єгипетських божеств культа бога Амона. Фараон оголошується сином Амона. На честь Амона зводяться грандіозні святилища. Саме храми Нового царства, так само як Великі піраміди Давнього, уславили єгипетське зодчество назавжди.
 
Одразу ж після вигнання гіксосів в найбільших містах країни розпочалась реставрація старих храмів та побудова нових. Спочатку, за Яхмеса І, здебільшого відбудовувались попередні святилища (храм Птаха у Мемфісі, храм Амона у Фівах та інші). Але вже за Аменхотепа І храмове будівництво почало розвиватись більш швидкими темпами. У цей час з’являються такі геніальні архітектори, як Інені, творчість якого була певним етапом для історії єгипетської архітектури.

Храми, присвячені верховному божеству

Майже усі храми часу Нового царства мали у плані витягнутий прямокутник, повернений головним фасадом до Нілу. Всю ділянку, зайняту храмом, оточувала висока масивна стіна. До храму від Нілу вела широка брукована дорога, заставлена правильними рядами сфінксів з червоного піщанику. Сфінкси, здебільшого левові, із баранячою або людською головою, лежали на цоколях із того ж матеріалу. Своєрідність цих скульптур полягала в тому, що хоча кожна з них являє собою самостійний витвір, всі статуї повторюють одна одну; тому вони не розраховані на тривалий розгляд, не потребують ні обходу, ні зупинки. Ряд скульптур, що повторюються, спрямовував рух відвідувача, створював урочистий настрій перед входом у храм. Біля входу стояли обеліски, монолітні колони, які звужуючись догори, являли зрізаний, витягнутий вгору чотиригранний стовп, вершина якого закінчувалась повною пірамідкою. Боки обелісків були вкриті написами. Кожен обеліск укріплювався на прямокутному паралелепіпеді, який слугував йому основою.
 
Поруч із цими пам’ятниками ставили зазвичай колосальні сидячі фігури, які дивовижно гармонували із загальним спокоєм архітектурних ліній забудови. Ворота храму являли собою так званий пілон: дві цілковито однакові, важкі вежі, пов’язані між собою невеликим порталом, із порівняно невеликими дверима, подавленими масивністю будівлі. Бічні сторони веж мали легкий нахил. Єгипетський майстер, враховуючи своєрідність зорового сприйняття, за яким абсолютно пряма висока стіна зблизька здається падаючою вперед, скошував поверхню пілона, завдяки чому пілон при розгляді зблизька здавався ідеально прямим. Пілон прикрашався щоглами із вимпелами, символічне значення яких було б важко зараз визначити. Вся поверхня пілона покривалась рельєфами, що уславляли воєнні подвиги фараона. У період Нового царства улюбленим став заглиблений рельєф: така техніка дозволяла краще деталізувати фігури, разом із тим, вона захищала рельєф, розміщений на зовнішній стіні, від вивітрювання та пошкодження. Глибоко врізані контури посилювали світлотіньове моделювання та робили зображення більш пластичним. Карниз виступав над стінами й був прикрашений ліпленням пальмового листя, яким прикрашались колись карнизи дерев’яних та глиняних осель. Навколо стін обігав круглий “астрагал”, який нагадував дерев’яні ворини. Над самим входом розміщувалось емблематичне зображення сонця, у вигляді диску, прикрашеного символічним орнаментом, що складався з уреїв та великих розкритих крил; вважається, що зображення це було державним гербом, бо знаходилось над входами в усі храми. Двері іноді були дерев’яними із золотими клямками, прикрашеними зображенням бронзових левячих голів. Всередині пілонів були сходи та розміщувались невеликі кімнати.
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100