С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Архітектура єгипетських храмів доби Нового царства (2/6)


Вхід вів у просторий двір, який не мав покрівлі. Вздовж бічних стін йшли ряди колон, сам двір перетинала колонада. Двір завершувався портиком, побудованим трохи вище рівня двора. За портиком були розміщені велика широка колонна зала та ряд менших. Молельня знаходилась у глибині храму й могла складатись з невеликих приміщень: у центральному стояла статуя головного божества храму, а у решті – статуї інших божеств, частіш за все богині-дружини та бога-сина. Навколо основних приміщень розміщувались додаткові зали, храмова бібліотека, кімнати для спеціальних ритуалів, сховище.
 
Через те, що місцевість була похилою у напрямку до Нілу, весь храм йшов сходами, уступами, тому підлога у святилищі була значно вище рівня першого входу. Рівномірно знижувалась й покрівля, так що величезні просторі входи, що ближче підходили до зображення божества, то більше звужувались, то нижче опускались над головами богомольців. Освітлення було різним у різних частинах будівлі. Двір був широко залитий сонцем; колонна зала освітлювалась через вікна під дахом більш високого центрального нефу; приміщення ж у глибині храму не мали вікон, й тут постійно використовувалось штучне освітлення. Таким чином, проходячи в інтер'єр храму, відвідувач переходив від повного сонячним світлом двора через слабше освітлену колонну залу у напівтемряву культової молельні.
 
Зростання застосуння колон привернуло увагу архітекторів до їх оформлення, й у храмах Нового царства, поряд із вже раніше існуючими типами колон, з’являються нові варіанти. Колони різноманітнились, зображаючи своєю капітеллю то пальмове гілля (вони й фарбувались у зелений колір), то згорнену чашечку лотоса, то людську голову, звичайного єгипетського типу, у строкатому головному вбранні, із серйозним, задумливим обличчям. Іноді до стовпа притулялось щось у вигляді каріатиди – фігура у царському вбранні із крилатим сонцем та уреями над головою.
 
Хоча залежно від часу будівництва, місцезнаходження і, нарешті, від творчої індивідуальності апхітектора, який керував будівництвом, вигляд храму змінювався, майже усі храми, споруджені у період Нового царства, побудовані за даним канонічним планом.
 
В цей час велике культове будівництво проводилось в усій країні, від джерел Нілу до його дельти. Але найбільшу кількість храмів було споруджено на східному березі Нілу – у Фівах, у давніх Іпет-Сут та Іпет-Рес, сучасних Карнаці та Луксорі. Ці комплекси є справжнім кам’яним літописом єгипетської архітектури.

Карнакський храм

Храм у Карнаці був найвідомішим святилищем Єгипту, верховним офіційним храмом, розширення якого знаходилось у центрі уваги кожного фараона. Карнак правильно вважають кам’яним архівом історії Єгипту: на його стінах, пілонах та карнизах збереглись не лише присвячувальні написи царів, гімни богам чи зображення різноманітних моментів ритуалу, але й відомості про найважливіші історичні події Нового царства. Храм Амона-Ра у Карнаці будувався протягом декількох століть, тому залишив у собі сліди різноманітних архітектурних задумів і є надзвичайно складним – далеко не в усіх частинах однаково вдалим комплексом.
 
Ще у Середньому царстві тут було вперше побудовано невелике святилище Амона, яке стало тим відправним пунктом, від якого фараони Нового царства почали зводити свої гігантські споруди.
 
Роботи із реставрації та реконструкції Карнакського святилища почав засновник ХVІІІ династії фараон Яхмес І. Зокрема, тут було встановлено колони з кедрового дерева. Спадкоємець Яхмеса І – Аменхотеп І побудував тут молельню для святкування хеб-седа та храм з вапняку, на жаль знесений при подальшому розширенні Карнаку у ХV ст. до н.е. Великі роботи із розширення було проведено при Тутмесі І. Його архітектор Інені, який розпочав тут свою діяльність ще за часів Аменхотепа І, втілив тут планування, що стало характерним для храмів Нового царства. Він спорудив пілон та поставив перед ним два гранітні обеліски висотою 23 м (один з них стоїть і досі). Розташовану за пілоном ділянку, що простягнулась на 86 м, він обмурував стіною. Двір, що утворився, архітектор оточив портиками із 16-гранними колонами з піщанику на круглих базах, між якими встановив колосальні статуї Тутмеса І у хеб-седному вбранні. За двором побудував довгий, вузький вал із дерев’яним перекриттям, що спиралось на колони.
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100