С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Архітектура поза зоровими образами (2/3)


Розглянемо можливість формування дизайну інтер’єру, що може вільно сприйматися без використання зору. Для цього припустимо теоретичне існування інтер’єру, що не володіє жодними візуальними характеристиками, а постає у вигляді нескінченої плями сталого кольору і тону. Технічно досягти подібного ефекту можливо шляхом рівномірного освітлення та забарвлення всіх поверхонь, що утворюють внутрішній простір. Іншим прикладом може бути середовище занурене у густий туман або темряву. Ефект візуального розчинення інтер’єру призводить до неможливості його організації з використанням традиційних методів художньої виразності, що спираються на зорове сприйняття і потребує розробки апарату незорового орієнтування та методики дизайну інтер’єру, здатного забезпечити всі запити суб’єкта, який в ньому перебуває.
 
Розглянемо властивості інтер’єру незорового сприйняття у трьох аспектах:
• у контексті геометрії інтер’єру;
• в процесі його суб’єктивного сприйняття;
• з позицій потреб суб’єкта інтер’єру.  
1. У контексті геометрії, дизайн інтер’єру незорового сприйняття може не відрізнятися від традиційного архітектурного простору. У вступі до праці "Світ архітектури: Обличчя міста" д-р. арх. А.Е. Гутнов розділяє архітектурний простір на дві складові: "Кожна архітектурна споруда ... має свою неповторну індивідуальність, свій характер, на зразок героя літературного твору. А місто можна порівняти із самим твором – романом або п’єсою, де складно взаємодіють десятки, сотні а то і тисячі таких архітектурних героїв" [3]. Для того щоб зрозуміти, яким чином архітектурна споруда, за аналогією до літературного героя, включається у канву міста, розглянемо цю споруду з позицій двох суб’єктів, які знаходяться у різних геометричних точках.
 
Перший суб’єкт знаходиться всередині споруди. Виходячи з його позиції, споруда являє собою деякий об’єм простору (повітря), всередині якого він може пересуватися. Організуючим чинником інтер’єру виступає тверда речовина, яка утворює горизонтальні та вертикальні площини. При чому, в контексті переміщення, горизонтальні площини грають визначальну роль, створюючи фізичну передумову руху для певної комірки інтер’єру, вертикальні ж – лише акцентують напрямок руху на рівні людського сприйняття.
 
Другий суб’єкт знаходиться поза межами споруди. Виходячи з його позиції, споруда являє собою певний об’єм. Тверда речовина, окреслюючи поверхню інтер’єру, включає його у більш широкий простір (вулиці або площі міста) в якості об’єкту цього простору. Загальна структура взаємного розміщення таких об’єктів відіграє роль вертикальної площини (суцільної або розірваної), яка виступає організуючим чинником інтер’єру вулиці або міста (за аналогією до канви літературного твору).
 

2. Розглянемо процес суб’єктивного моделювання дизайну інтер’єра незорового сприйняття. Для того, щоб моделювати інтер’єр у своїй свідомості, суб’єкт має володіти певною інформацією про цей інтер’єр, тому первинною складовою моделювання є акт сприйняття. Сприйняття – цілісне відображення предметів, ситуацій та подій, що виникає за безпосереднього впливу фізичних подразників на рецепторні поверхні органів відчуттів [5]. Результатом процесу сприйняття є образ. Оскільки образ засновується на інформації, отриманій із середовища у процесі сприйняття, типи образів мають відповідати механізмам сприйняття, що забезпечуються органами відчуттів. Всі органи відчуттів поділяються на дві групи: такі, що сприймають подразнення на відстані (органи зору, слуху та нюху) та такі, що сприймають подразнення лише при безпосередньому контакті (смакові органи та органи дотику) [5]. Таким чином, можемо виділити п’ять типів образів: зоровий, слуховий, нюховий, смаковий та дотиковий. Кожен з цих типів образів володіє індивідуальними характеристиками, тому можливості їх використання для потреб орієнтування в архітектурному інтер’єрі також різні.

Образи архітектурного середовища

Спільною характеристикою для всіх типів образів є їх глибина, тобто кількість сприйнятих та проаналізованих даних, на основі яких формується образ. Таким чином, образ не є сталим у часі, він постійно коригується в залежності від інформації, що сприймається, від "першого враження" до більш усвідомлених рівнів.
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100