С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Архітектура поза зоровими образами (3/3)


3. Потреби суб’єктів інтер’єра незорового сприйняття не відрізняються від потреб суб’єктів традиційного інтер’єра і визначаються типом поведінки суб’єкта. Проаналізуємо два його полярних стани – статичний і динамічний.
 
Суб’єкт, який перебуває у статичному стані може взагалі не приділяти уваги інтер'єру, що його оточує, концентруючись на власних думках або відпочиваючи. Але в цьому випадку суб’єкт не висуває жодних запитів до середовища, тому ми можемо його проігнорувати.
 
Варто виділити інший випадок статичного стану – сприйняття та аналіз суб’єктом окремого об’єкту в загальному дизайні інтер’єра. Зважаючи на поділ механізмів сприйняття на дистанційні та контактні (описаний вище), в контексті незорового сприйняття, важливими стають фізичні розміри об’єкту аналізу та ступінь його віддаленості від суб’єкта. Великі за розміром об’єкти або такі, що знаходяться на значній відстані, суб’єкт може моделювати у своїй свідомості лише на основі тих образів, що відповідають дистанційним механізмам сприйняття (нюхових та слухових). Проблема полягає у важкості опису форми об’єкту за допомогою цих типів образів. Найбільш адекватний для цієї задачі дотиковий механізм сприйняття може бути використаний лише для аналізу невеликих об’єктів при безпосередньому контакті.
 
Відмінність динамічного стану суб’єкта у просторі від статичного яскраво показана в монографії З. Ґідіона "Простір, час, архітектура": "Вичерпний опис частини простору з однієї вихідної точки неможливий; його характер змінюється в залежності від положення точки, з якої його розглядають. Для того щоб зрозуміти справжню природу простору, спостерігач мусить переміщуватися ... в ньому" [2]. Процес переміщення напряму пов’язаний із орієнтуванням, що передбачає суб’єктивне моделювання інтер’єру на основі всіх доступних типів образів.
 
Формування апарату незорового орієнтування у просторі – задача, що лежить на межі двох наук – архітектури та психології. Формування методики дизайну інтер’єра незорового сприйняття – чисто архітектурна задача, оскільки саме архітектура є тією первинною галуззю людської діяльності, під сферу впливу якої попадають всі задачі із організації простору для певних потреб суб’єкта. Як вже було визначено, сліпі люди та інваліди зору складають окрему категорію суб’єктів із особливостями сприйняття. Архітектура не має права ігнорувати їх існування.

Література
1. Бархин М.Г., Иконников А.В., Маца И.Л., Орлова Г.М. Мастера советской архитектуры об архитектуре. - М.: Искусство, 1975.
2. Гидион З. Пространство, время, архитектура. - М.: Стройиздат, 1984.
3. Гутнов А.Э., Глазычев В.Л. Мир Архитектуры. Лицо города. - М.: Мол. Гвардия, 1990.
4. Иконников А.В. Художественный язык архитектуры. - М.: Искусство, 1985. 5. Петровскимй А.В. Психологический лексикон. Энциклопедический словарь в шести томах. - М.: ПЕР СЭ, 2005.
6. Рекомендации по проектированию окружающей среды, зданий и сооружений с учетом потребностей инвалидов и других маломобильных групп населения. Вып. 1. Общие положения. - М.: Минстрой России, 1996.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100