С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Особливості архітектурного проектування будівель бібліотек для читачів з вадами зору (3/4)


Проект громадської будівлі Регіональної бібліотеки штату Іллінойс (США)

Більш зручною для самостійного орієнтування читачів з вадами зору є Регіональна бібліотека штату Іллінойс для сліпих та відвідувачів з фізичними вадами, у якій „рух людей організовано лінійно, що спрощує запам’ятовування структури внутрішнього середовища сліпими, а всі публічні простори, в яких вони знаходяться мають заокруглені кути і спроектовані за принципом передбачуваності” [5]. План будівлі загалом доволі простий. Вхідний вестибюль перетікає в зал з абонементом та Брайлівським каталогом, за яким розташовуються галереї доставки книжок вздовж довгої стіни будівлі.
 
Архітектор споруди Стенлі Тайгерман (Stenly Tigerman) вибагливо добирав такі матеріали і форми, які одночасно „задовольнили б його візуальний смак і ... так само передавали б ідею краси користувачам, які мали б можливість зрозуміти її лише через форму та текстуру” [4].
 
Для спрощення орієнтування незрячих вздовж стін в інтер’єрах усіх приміщень розташоване хвилясте поруччя із вогнетривкого пластику, яке „дозволяє користувачам рухатися у просторі, керуючись дотиковим відчуттям краще, ніж за допомогою домінуючого зору” [10]. Підлогу встилає рельєфна гумова плитка „Піреллі” (Pirelli) – чудовий матеріал як для сліпих, так і для інших категорій маломобільних користувачів, оскільки він має яскраво виражене тактильне забарвлення і запобігає ковзанню.
 
Враховуючи те, що за офіційним визначенням сліпота не обов’язково означає повну втрату зору, і що частково зряча людина може розрізняти контрастні кольори, архітектор яскраво забарвлює внутрішні і деякі зовнішні поверхні бібліотеки для сліпих. „Тайгерманові кольори поривають із очікуваним рівнем відомчого аскетизму” [6]. Червоний колір тут використовується для зовнішніх стін, блискуче-жовтий – для елементів каркасу, синій – для інженерних комунікацій. „Це не випадковий вибір кольорів, - наголошує архітектор - Вони дозволяють ... читати будинок” [9].
 
Таке ж кольорове вирішення частково виводиться і назовні – воно притаманне короткій грані призми будівлі, в основі якої лежить прямокутний трикутник. Лаконічна бетонна стіна, що відповідає гіпотенузі трикутника, пожвавлюється 55-метровим хвилястим вікном, що „починається у вигляді вузької горизонтальної стрічки, потім спрямовується вгору, вливаючись у велику скляну арку, і, нарешті, м’яко рухається вгору і вниз на залишку відстані” [4]. Являючи собою екстравагантний орнамент, це вікно стало дизайнерським символом споруди. При цьому його геометрія не є випадковою. Висота смуги вікна була підібрана таким чином, щоб організувати тривалий краєвид для інвалідів у колясках, а верхня частина арки розкриває назовні зону доставки книжок. Крім того, довге вікно є мапою галереї, що простягається вздовж усієї стіни, спроектованою на її зовнішню поверхню.
 
Максимально спрощену структуру дизайну інте’єру можемо спостерігати і в споруді Київської бібліотеки для сліпих ім. Островського. Центральним елементом інтер’єру є пандус, який сполучає вхідний вестибюль на першому поверсі із Г-подібним в плані коридором на другому. Коридор являє собою лінійну направляючу, на яку нанизуються доступні інвалідам зору приміщення: читальний і комп’ютерний зали та кабінети адміністрації. Бібліотека виконує і роль озвучування друкованих творів. Студія звукозапису знаходиться на першому поверсі.
 
Для спрощення орієнтування відвідувачів бібліотеки уздовж стін коридора влаштовано дерев’яне поруччя, що має розриви у місцях входів до приміщення. Перед місцями розриву на поруччі шрифтом Брайля нанесена інформація про призначення даного приміщення. Передбачені державними будівельними нормами гумові рельєфні доріжки на підлозі відсутні – їх заміняють вузькі килими, вистелені вздовж усіх можливих напрямків руху незрячих відвідувачів. Такі килими мають суттєвий недолік – їм властиве зминання на кінцях, що становить певну небезпеку, зважаючи на специфіку споруди.
 
До інших недоліків проекту можна віднести розташування пандуса, орієнтованого на першому поверсі не в бік вестибюля, звідки спрямовується основний потік користувачів, а у бік невеликого торцевого холу. Таке розташування порушує прямолінійний рух відвідувачів, створює додаткові перешкоди. Колони у вестибюлі першого поверху не огороджені і будь-які тактильні інформатори про небезпеку відсутні, що суперечить відповідним нормативним документам.
 
Читальний зал бібліотеки не відрізняється від традиційних читальних залів. Широкі килими, вистелені у проходах між столами, відіграють роль тактильних направляючих.
 
Зовні споруда являє собою горизонтальну композицію із трьох різних за розмірами в плані, але сталих за висотою прямокутних паралелепіпедів, розташованих по вертикалі. Будівля досить вдало вписана в оточуюче середовище та рельєф. З обох боків тротуарів, що ведуть до бібліотечного входу встановлено металеві огородження з контрастними поручнями.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100