С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Дизайн інтер’єру незорового сприйняття (2/2)


Професор М. Шубєнков, пояснюючи сутність інтер'єру, пропонує уявити собі ситуацію, яка примушує нас відмовитися від здатності зорового сприйняття архітектурного середовища, що нас оточує. [3] Дослідник пропонує спробувати „виключити зоровий вплив архітектури та оцінити лише ті впливи зі сторони оточення, які зберігаються в цьому випадку. Найближчі відчуття такого роду впливів просторового оточення зазнають сліпі від народження люди. Вони не бачать візуальної форми предметів і не знають, що таке зоровий образ.” [3]
 
Що стосується зрячої людини – їй важко уявити відсутність зорового образу навіть за умови невізуального сприйняття дизайна інтер'єру, оскільки „завдяки предметності сприйняття, людина здатна співвіднести інформацію, отримувану із зовнішнього світу ... із самим предметним світом.” [2] Ідентифікувавши певний предмет, людина може відтворити його візуальний образ із пам’яті за допомогою уяви. Зважаючи на таку особливість, повноцінного інтер'єру незорового сприйняття для зрячої людини існувати не може, але цілком можливо уявити собі перебування зрячої людини у інтер'єрі не наділеному зоровими характеристиками.

Концепції незорового сприйняття в дизайні інтер’єрів

Розглянемо дві полярні концепції інтер’єрів незорового сприйняття, розраховані на зрячих людей, запропоновані міжнародною мережею ресторанів „Dans Le Noir?” та інсталяцією відомого британського художника Е. Гормлі „Сліпе світло. В обох випадках інтер'єр незорового сприйняття створюється шляхом використання чинників, які унеможливлюють орієнтування в ньому за допомогою зорового сприйняття, але візуальні ефекти цих двох інтер'єрів – відмінні. В першому випадку людина занурюється в темряву, в другому – навпаки – відчуває рівномірно біле середовище, що світиться.

Перший випадок з технічної точки зору досить легко здійснимо, у другому - інтер'єр незорового сприйняття створюється шляхом заповнення інтер'єру скляної кімнати сухим білою парою, рівномірно освітленим в обсязі. Це створює ефект густого туману; інтер'єр здається нескінченною середовищем, не наповненою ніякими предметами, середовищем, що не володіє ніякими характеристиками крім білого кольору.
 
Мета перебування в темряві інтер’єрів ресторану „Dans Le Noir?” – набуття нового сенсорного та соціального досвіду. Сенсорний досвід полягає у можливості „переоцінити смакові відчуття, коли зір вимкнено” [4] , соціальний досвід від вечері в такому ресторані, за версією його адміністрації, пов’язаний із „спілкуванням з людьми без упереджень, пов’язаних із зоровим сприйняттям” [4], а також в „обміні ролями між сліпим та зрячим” [4], що відбувається під час кожного сеансу. Оскільки зряча людина, яка потрапляє в невідомий їй інтер’єр, занурений в темряву, повністю дезорієнтується. Офіціанти ресторану (якими тут працюють інваліди зору) стають її провідниками.
 
Мета перебування в інтер’єрі кімнати Е. Гормлі – „пережити досвід зникнення свого тіла і втратити себе у густому, сирому тумані, який, здається, можна відчути на дотик.” [5]
 

З точки зору розуміння особливостей сприйняття сліпої людини, концепція інсталяції „Сліпе світло” є більш вдалою, ніж концепція дизайну інтер’єрів мережі ресторанів „Dans Le Noir?” оскільки, „ми даремно уявляємо, начебто сліпий занурений у морок, що він відчуває темряву так, немов потрапив у чорну яму. Досить авторитетні дослідники свідчать про те (як показує і об'єктивний аналіз, і суб'єктивні враження самих сліпих), що таке уявлення зовсім хибне. Сліпі не відчувають безпосередньо своєї сліпоти.” [1]
 
Орієнтування всередині темного залу ресторану „Dans Le Noir?” здійснюється за допомогою провідника (роль якого виконує сліпа людина). Відвідувачі формують власне уявлення про дизайн інтер’єра, що їх оточує, на основі усних вказівок провідника, тактильних, слухових та нюхових відчуттів. В інтер’єрі скляної кімнати інсталяції „Сліпе світло” жодного апарату орієнтування не передбачено. Зважаючи на невеликі розміри інсталяції, такий апарат не є необхідним.
 
Таким чином, необхідною умовою вдало сформованого дизайна інтер’єра є забезпечення комплексного інформування людини про структуру оточуючого простору. Для передачі такої інформації доцільно використовувати всі доступні механізми сприйняття. Традиційний інтер’єр є орієнтованим лише на зорове сприйняття і не може бути комплексно сприйнятим без використання зору.
 
Повноцінного інтер’єру незорового сприйняття для зрячої людини існувати не може. Проаналізовані концепції незорового сприйняття дизайну інтер’єрів міжнародної мережі ресторанів „Dans Le Noir?” та інсталяції відомого британського художника Е. Гормлі „Сліпе світло” носять суто локальний характер та не надають можливості самостійного орієнтування.

Література.
1. Выготский Л.С. Основы дефектологии. - М.: Лань, 2003.
2. Степанов А.В., Иванова Г.И., Ничаев Н.Н. Архитектура и психология. - М.: Стройиздат, 1993.
3. Шубенкова М. Человек в пустоте / / АСД / ACD . Архитектура. Строительство. Дизайн. - 2006. Вып. 2 (54).
4. http://www.danslenoir.com / / Dans le Noir? Accueil.
5. http://www.antonygormley.com / / Antony Gormley.
6. http://www.who.int / / World Health Organization.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100