С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Мозаїки Равени (2/7)


Мавзолей Галли Плацидії

Зазвичай найдавнішими із равенських мозаїк, що дійшли до нас, вважають мозаїки так званого Мавзолею Галли Плацидії (друга чверть V століття). Він був прикрашений мозаїками дочкою Феодосія Великого та сестрою Аркадія й Гонорія Галлою. Назва храму – умовна, насправді він був дворовою каплицею, присвяченою мученику Лаврентію, заступнику династії Феодосія. Для її декорування Галла Плацидія, яка виховувалась у Константинополі, привезла візантійських майстрів. Висока якість мозаїк та їхній стиль не залишають в цьому сумнівів. Невеличкий храм у формі рівнокінцевого грецького хреста, перекритого куполом на парусах, за типом та функціями був мартирієм. Тематика мозаїк пов’язана із поховальним обрядом, але ще більше відображає загальні істини християнства. Мозаїки розташовані лише на верхніх частинах храма, вся нижня частина на рівень зросту людини облицьована прозорим мармуром трохи жовтуватого відтінку.
 
У мозаїках Мавзолею звертає на себе увагу любов до синього тла. Всі сцени та орнаменти представлені на синьому тлі. Купол являє собою синє небо, усипане зірками. В його центрі золотий хрест, більша сторона якого спрямована на схід. Із чотирьох кінців склепіння на стінах, що відповідають пізнішим парусам у візантійських купольних церквах, розміщено по груди, на хмарах, чотири емблеми євангелістів: янгола, бика, лева, орла. Під куполом на чотирьох стінах, що лежать під арками, мозаїкою утворені ніши у вигляді мушель, в яких з боків вікна стоять апостоли із сувоями. Усього апостолів вісім. Між апостолами, під вікнами, зображені жбани із водою, з боків яких по голубу. Коробове склепіння у західному та східному рукавах вкрите по синьому тлу орнаментом у формі кружків, які то мають вигляд квітів, то являють собою монограму Христа. Між цими кругами, що чергуються, розсипані восьмипелюсткові білі квітки. Коробове склепіння у північному та південному рукавах вкриті орнаментом у вигляді двох пагонів аканфа, у типі виноградної лози, гілки яких утворюють завитки, які поступово чергуються у напрямі піддужної арки й поступово зменшуються доверху. Між цими лозами на середньому склепінні поверх розквітлої чашечки листяного виноградного жмута поставлена золота людська фігура, міцно загорнена гіматієм, що вкриває її руки. Така орнаментація розташована з обох сторін монограми Христа, яка представлена у центрі склепіння. Всього у арках чотири людські фігури. Їх можна віднести до числа апостолів, зображених у нішах під куполом. Таким чином встановлюється число усіх дванадцяти апостолів. На західній стіні, над входом, під аркою, у люнеті, серед гірського пейзажу, зображений Добрий Пастир. Він спирається, сидячи на камені, однією рукою на держак хреста, а іншою пестить овечку зі своєї отари. На східній стіні під аркою, у якій стоїть так званий саркофаг Галли Плацидії, зображений св. Лаврентій, який іде на мученицьку смерть із хрестом та книгою. Відкрита шафа демострує книги чотирьох Євангелій, що надихають мученика на подвиг в ім’я Спасителя. На південній та північній стінах, під аркою серед завитків аканфової лози, два олені, що п’ють воду з природнього джерела, водоймища, схованого у хащах (образ душ, які припадають до джерела віри). Таким є в цілому розпис Мавзолею.
 
У цьому розписі головне місце займає хрест на зоряному небі. Він зображений тут як символ перемоги Христа над смертю й символ його страждань. Чотири емблеми євангелістів, що оточують хрест, символізують вчення, яке приніс у світ Христос. Хресту вклоняються преставлені над арками та бічними склепіннями апостоли, назустріч йому йде св. Лаврентій.
 
Коштовне оздоблення розкішних тяжких склепінь, що сяють синню та золотом, дає явне відчуття небесної тверді. Візерунки цих “небес” не легкі та ніжні, а щільні та густі. Вони уподібнюють верхню частину каплиці непроникному килиму й примушують сприймати нижню зону, облицьовану прозорим мармуром, як невагому, легку. Нависання, відчуття відсутності опори для верхньої частини стін, вбраної мозаїками, підкреслює хиткість, ефект ширяння представлених там фігур. Цікаво, що вже тут застосований прийом збільшення масштабу доверху, відповідно до віддалення від очей, що стане обов’язковим для візантійських розписів.
 
Апостоли зображені таким чином, що їхніми поворотами та жестами організовується круговий рух, що переходить від люнету до люнету. Лише верховні першоапостоли Петро та Павло у східному люнеті, там, де розміщувався вівтар, зображені симетрично: тут завершується їхній рух. Апостоли стоять на зеленій землі, що тягнеться довгою смугою під їхніми ногами. Вони розмовляють один з одним, при цьому вони праву руку трохи піднімають доверху, а в лівій одни тримають сувої, а інші підтримують нею кінець гіматія. Апостоли вдягнені у білий одяг, нижня частина його відтіняється блакитним кольором, а верхня – матовим
 
Особливість загального задуму розпису дозволяє зрозуміти контраст двох люнетів: з мучеником Лаврентієм та Добрим Пастирем. Сюжет першого розпису представлений просто на синьому тлі, яке тут не таке, як у інших композиціях. Воно не рівне, а посилюється й представляє темні сині плями у нижній частині та по боках фігури св. Лаврентія, так що остання різко виокремлюється на цьому тлі, жодних інших живописних деталей чи пейзажу тут немає. Одягнений у світло-блакитний хітон та білий гіматій, кінець якого перекинено через ліву руку, св. Лаврентій йде квапливо. У лівій руці він несе книгу у червоній палітурці, а правою притримує на плечі довгий золотий процесійний хрест. Голову Святого вінчає золотий німб. Перед ним, посередині зображення, стоїть знаряддя його кари – ґрати, під якими видно вогонь. На протилежній стороні стоїть шафа для книг, на полицях якої стоять чотири Євангелії. Таким чином, це зображення мученика, що йде на страждання, тобто зображення не символічне, а реальне, але подане в умовній обстановці. У мозаїці Лаврентій характеризований людиною середнього віку, з невеликою борідкою, коричневим волоссям. Його обличчя подовжене, очі широко розкриті (це властиво усім равенським типам). У виконанні фігури св. Лаврентія особливо важливо підкреслити, як і у фігурах апостолів, ретельне моделювання. Лише кінцівки виконуються дуже м’яко, у напівтонах, одяг багатий цими напівтонами.
 
Мозаїчне зображення Доброго Пастира оточене таким самим орнаментом, як і зображення із св. Лаврентієм. Але замість синього тла тут представлене блакитне (ясне) небо рівного кольору без напівтонів, а пейзаж гірський зі скелями. Характер гірської місцевості дуже вдало передається невеликими кущами, що ростуть у різних місцях по землі та по уступах. Добрий Пастир сидить на одному скелястому уступі, оточений вівцями. Всі вівці повернули голови в бік Доброго Пастиря та дивляться на нього. Одну з них він пестить, а в лівій руці тримає високий золотий хрест. Вівці розташовані симетрично: з боків Пастиря стоять чотири вівці, з яких дві представлені по сторонах його ніг; вони йдуть у різні сторони, але голови обертають на нього; п’ята вівця (справа від глядача) лежить, внаслідок чого логічним було б розміщення такої ж вівці і з лівого боку (рисунок Чіампіні, зроблений з мозаїки до її реставрації підтверджує цю думку). Таким чином, у композиції повна симетричність розташування, підкреслена навіть тим, що з обох боків від Пастиря зображено по скелястому уступу. Добрий Пастир представлений в юному типі Христа у розкішному вбранні – золотій туніці і червоно-пурпурному гіматії, й золотим великим німбом навколо голови. Ці риси вказують на візантійське мистецтво. Тим більше, що Добрий Пастир тримає високий золотий хрест, що має форму голгофського хреста, який з’явився у мистецтві у IV столітті. Одяг, процессійний хрест, велична поза – все вказує на те, що в образі Доброго Пастира автор хотів підкреслити царську велич Сина Божого, який як і цар є істинним пастирем своєї пастви.
 
В широкому овалі, у прямому носі, широкому підборідді, різкому погляді красивого обличчя Доброго Пастира й пишному волоссі є щось, що нагадує тип Аполлона. Цей античний тип застосований для величної характеристики Христа із великим художнім хистом. Тут ми бачимо ту техніку, якою вирізнялось античне мистецтво. Обличчя, тіло ліпиться масами, тобто світлом та тінями. Обличчя не має контурів, за винятком ліній волосся.
 
Тобто, у мозаїках Мавзолею Галли Плацидії ми маємо справу із елементами східного та візантійського стиля. Синє тло, композиція стелі – східного походження, у східних пам’ятниках відома композиція із оленями, а Добрий Пастир – візантійська фігура за грецьким типом обличчя та за костюмом. Емоційний зміст всього мозаїчного оздоблення, християнська символіка його декоративних мотивів отримують художнє життя в образах, в яких чітко звучить успадковане від античності уявлення про поетичність оточення. Але це вже не безпосереднє відображення реальної дійсності. Мозаїки створюють особливий світ духовної красоти, глибоких почуттів та тонких думок; картина природи в мозаїках Мавзолею має переважно декораційний характер. Тому головну роль отримала емоційна виразність кольорових співзвучностей, а не пластичність об’єму.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100