С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Мозаїки Равени (7/7)


Базиліка Сант Аполлінаре ін Классе

Базиліку було побудовано при єпископі Урсицині (533-536 рр.) та освячено 9 травня 549 р. єпископом Максиміаном. Мозаїки цього комплексу різночасні й датуються вченими по-різному. До середини VI ст. відносять лише розписи конхи апсиди. В.Н. Лазарев вважав, що одночасно були створені й янголи в зріст на триумфальній арці. VII століттям датують мозаїки стін пресбитерія – “Костянтинів дар” та жертвопринесення Авеля, Мойсея та Авраама. В XI ст. було створено композиції триумфальної арки – “Дванадцять ангців у стін Єрусалима”, Спаситель в оточенні символів євангелістів.
 
У консі апсиди представлена незвична композиція – це “Преображення” у абстрагованій редакції, де Христос уособлений хрестом, що височіє на синьому, всипаному зорями небі, а апостоли Петро, Іоанн та Іаков – ангцями, що предстоять хресту. Хрест фланкований з двох сторін напівфігурами пророків Мойсея та Іллі у хмарних сферах. Нижче мандорли із хрестом – райський сад із вічнозеленими деревами та квітами. У центрі райського саду – св. Аполлінарій, що зводить руки під час молитви, його оточують фігури дванадцяти білих овець (на думку одних вчених, це апостоли, на думку інших – це образ віруючих, яких благословляє св. Аполлінарій). Тим самим Аполлінарій зображений як добрий пастир серед своєї пастви. Фігури св. Аполлінарія та ангців чіткими силуєтами виокремлюються на світло-зеленому тлі пейзажу із розсадженими у два ряди деревами. Вічнозелені дерева (лавр, олива, кипарис) натякають на вічне життя мученика Аполлінарія.
 
Майстри, які працювали в Сант Аполлінаре ін Классе, близькі тим майстрам, що виконували мозаїки пресбитерія у Сан Вітале. І тут можна спостерігати потяг до спрощених форм та занадто яскравих кольорових поєднань. Якість рисунка знижується. В обличчях та ствітлому одязі мозаїсти все частіше застосовують мармур, що робить форми більш плоскими.

Церква Сан Мікеле ін Афричіско

Церкву було засновано в 545 р. Юліаном Аргентарієм разом з Бакауда, а освячено 547 р. архієпископом Максиміаном. В 1805 р. церкву було перетворено на торговельний склад. Мозаїки церкви в 1851 р. було перенесено до Берліну, де вони зберігаються й нині.
 
Конху апсиди прикрашала фігура юного, безбородого Христа, що стояв між двома янголами. Правою рукою Христос спирався на хрест, а лівою – тримав розгорнену книгу із словами з Євангелії від Іоанна, що використовувались супротивниками аріанської єресі як один з головних аргументів на користь доказу рівності Бога-Отця та Сина. Тому вони дуже актуальні на мозаїці, що виникла невдовзі після вигнання вестготів з Равени. Христос виступає тут у ролі тріумфатора та переможця. Ґрунт засіяний білими ліліями, що символізують невинні душі, та червоними квітами, що символізують кров мучеників, пролиту за Христа. По краю конхи йде декоративний ланцюг із зображенням Ангця та дванадцяти голубів, що символізують апостолів. На триумфальній арці зображений Христос, що сидить на троні між архангелами Рафаїлом та Уриїлом та шістьма янголами, що сурмлять. В цих мозаїках відчувається посилення догматичної основи, що означає посилення впливу візантійської іконографії. Але стиль мозаїк ще місцевий.

Висновки

Завдяки монументальності іконографічних зображень та багатству порівняно з іншими мозаїками, равенські мозаїки являють собою незамінний й дуже цінний матеріал для історії візантійського мистецтва, для історії розпису храмів, каплиць, мавзолеїв та інших будівель. В цілому мозаїки Равени утворюють доволі замкнену стилістичну групу, хоча вони й відобразили різні періоди в історії міста. Якщо в IV столітті равенське мистецтво відчувало сильні впливи Риму та Мілану, то в V столітті воно стало завойовувати собі самостійне місце. З появою вестготів розпочався процес варваризації равенського монументального живопису, що слугувало однією з причин його зближення із художньою культурою Сходу (Сирії, Палестини). Із захопленням Равени візантійцями в 540 р. цей процес було частково призупинено. Із середини VI століття у равенських мозаїках сильними стають візантійські впливи. Але равенські майстри мали настільки сильні та старі традиції, що вони перебирали у Візантії здебільшого іконографічні типи, а не художні прийоми.
 
Також важливо підкреслити, що константинопольський монументальний живопис, відроджений після трагічних подій іконоборництва, буде спиратись в тому числі й на образи равенських мозаїк VI століття. З равенських мозаїк багато брали художники наступних поколінь, як візантійські, так і їхні учні – західні та руські.

Бібліографія:
1. Виннер А.В. Материалы и техника мозаичной живописи. – М.: «Искусство», 1953.
2. Всеобщая история архитектуры: В 12-ти томах. – М., 1970. – Т.4.
3. Колпакова Г.С. Искусство Византии. Ранний и средний периоды. – С.-Пб.: Изд-во “Азбука-классика”, 2004.
4. Лазарев В.Н. История византийской живописи. – М.: “Искусство”, 1986.
5. Лихачева В.Д. Искусство Византии IV-XV веков. – Л.: «Искусство», 1981.
6. Полевой В. Искусство Византии // Всеобщая история искусств: В 6-ти томах / Под общей редакцией Веймарна Б.В. и Коплинского Ю.Д. – М.: “Искусство”, 1960. – Т.2.
7. Райс Д. Искусство Византии. – М.: “Слово”, 2002.
8. Ръдинъ Е.К. Мозаики Равеннскихъ церквей. – С.-Пб.: Типографія И.Н. Скороходова, 1896.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100