С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Мозаїки Равени


текст: Комарова Ганна, 2007 р.

Равена у V – VII століттях географічно розташовувалась на перехресті Сходу та Заходу. Вона була своєрідним мостом між Римом, Міланом та Константинополем, а також східними римськими провінціями, в першу чергу Антіохією, тому завжди відрізнялась різноплемінним населенням й різноманітними контактами. Саме цим визначався соціально-політичний статус Равени. Після того, як у 402 році Рим захопили варвари, Равена стала столицею Західної Римської імперії та залишалась нею до 476 року. Захоплена спочатку Одоакром, а пізніше Теодорихом, вона стала готською столицею (493 – 540 рр.) й була нею до того часу, поки її знов не відвоєвали візантійці.
 
Равена стала місцем життя та смерті Данте. Тут жили та прикрашали місто храмами й палацами останній римський імператор (який втік сюди з Риму) Гонорій та його сестра, дочка імператора Феодосія Галла Плацидія, Валентиніан ІІІ, варварські царі Одоакр та Теодорих, тут бували Юстиніан та його воєначальник Велізарій. Й вийшло так, що на ґрунті Равени зберігся унікальний ансамбль пам’ятників мозаїчного мистецтва V – VII століть, рівного якому ми не маємо в жодному іншому місті світу. Цей ансамбль тим більш цінний, що майже повністю загинули сучасні йому уславлені пам’ятники Константинополя, Палестини, Сирії. Тому лише у Равені можна скласти уявлення про мозаїку як про специфічний вид мистецтва, про ту мозаїку, яка стала улюбленним видом прикрашання християнських храмів, найбільш повно втіливши у собі естетичні ідеали нового світогляду.

Особливості мозаїчного живопису равенської школи

Равенська школа мозаїчного живопису, що об’єднувала у V – VII століттях цілу групу талановитих художників, які працювали у Равені та ряді інших міст, являла собою школу мозаїчного провінційного мистецтва. Палітра смальт художників, які належали до цієї школи мозаїчного живопису, складалась переважно з глухих смальт основних тонів білого, жовтого, зеленого, синього, червоного, коричневого, сірого та чорного кольору, не відрізняючись особливою різноманітністю відтінків. У ній переважали холодні, здебільшого локальні тони. Кубики смальт здебільшого мали прямокутну чи квадратну форму, але зрідка траплялись смальти овальної чи круглої форми. Вони відрізнялись порівняно великими розмірами, що коливались у межах від 7х7х6 до 15х15х14 мм. Поряд із кольоровими смальтами равенські майстри широко використовували при наборі, особливо тла, золоті кубики з прозорого скла зеленуватого, жовтуватого та світлобузкового кольору.
 
Набір з однакового розміру кубиків смальт вівся безпосередньо на поверхні склепіння, попередньо вкритій шаром вапнякового ґрунта. Маса ґрунта складалась з вапнякового тіста, приготованого з добре промитого та витриманого вапна та наповнювача (мілкоподрібненого вапняка-доломіту). мозаїчний ґрунт накладався на поверхню стіни в два прийоми, шаром товщиною в 15-20 мм. Кладіння кубиків смальт було доволі грубуватим; шви між рядами смальт були широкими – від 1 до 2,5 мм.
 
Равенська мозаїчна спадщина V – VII століть представлена мозаїками Мавзолею Галли Плацидії (ІІ чверть V століття), баптистерія Православних (оздоблений при архієпископі Неоні (451 – 473 роки)), Аріанського баптистерія (епоха володарювання у Равені Теодориха (493 – 526 роки)), Архієпископської каплиці (494 – 520 роки), базиліки Сант Аполлінаре Нуово (близько 530 року), базиліки Сант Аполлінаре ін Классе (VI - VII століття), храма Сан Вітале (декорація завершена у 545 році) та церкви св. Михайла в Афрічиско (545 рік).

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100