С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Портретний живопис І.Є. Рєпіна (2/4)


Закінчення Академії мистецтв з золотою медаллю дозволило Рєпіну поїхати за кордон удосконалювати свою живописну майстерність. Провідне місце, де він живе та працює - Франція, Париж. Багато уваги художник приділяє вивченню старих європейських майстрів та пильно вдивляється у сучасне мистецтво молодих французьких бунтарів – імпресіоністів. У його ставленні до нового мистецтва є і недовіра, і сумнів, але російського художника вони підкупають вмінням відобразити природну живу красу, передати повітря, сонце. Разом із великими роботами, Рєпін із захопленням пише багато етюдів. Спілкування з природою приносить художнику справжнє задоволення та творчі удачі. Так своєю живою безпосередністю, свіжістю, живописною насиченістю привертає до себе увагу виконаний у Парижі портрет дворічної доньки Віри.
 
Але повного задоволення від перебування у Парижі у Рєпіна не було. Художник повністю впевнений, що лише на батьківщині, у зверненні до російської дійсності, можна знайти найголовнішу тему.
 
Після повернення до Росії у 1876 році, починається той період у творчості художника, коли в повну силу розкривається його могутній талант. Здається, нема таких тем, сюжетів, жанрів, які були б не під силу Рєпіну. На кожній виставці Товариства передвижників, членом якого стає художник, з’являються його роботи. Його картин чекали, а Рєпін “знаючи, що величезний хист його зобов’язує, що кожна його картина, кожен портрет є не лише його особистим знесенням, але й звеличенням рідного мистецтва, він з терплячою впертістю виношував кожну річ. Кожна картина, портрет Рєпіна були подією”, – згадував молодший сучасник художника М.В. Нєстеров.
 
Саме після повернення до Росії, влітку 1876 р. Рєпін створює одну із найпоетичніших своїх робіт – маленьку картину “На дерновій лаві” - груповий портрет родини художника. Пленерний живопис, вільний, повний своєрідної витонченості свідчив про високий професіоналізм молодого художника. А настроєм, сповненим тихої радості та спокою, картина, мабуть, відображала душевний стан її автора, який лише нещодавно повернувся на батьківщину після декількох років розлуки.
 
У цей же час Рєпін пише ранній портрет О.П. Боголюбова. Традиційна схема парадного портрету тут майже не порушена, хоча зовсім не парадний, а скоріш підкреслено буденний вигляд Боголюбова, зображеного у звичному інтер’єрі свого ательє, немов би перечить задачі парадного зображення – вигідно представляти людину, характеризуючи її соціальний статус. Здається, стомлений художник тільки-но перервав роботу, в його руках палітра та пензлі – знайомі атрибути його професії. В портреті чітко виражене бажання створити картину в манері старих майстрів, мистецтво яких тоді особливо приваблювало художника.
 
Восени того ж року Рєпін від’їжджає до Чугуєва. Із блискучого Парижу, столичного Петербургу – в далеку глуху провінцію… Вибір виявився напрочуд вдалим. Рєпін немовби поринув у вирій народного життя. “Весілля, волосні зібрання, ярмарки, ринки – все це тепер цікаво та сповнено життям”, – писав Рєпін Стасову. Чисельність образів, сюжетів, нових тем буквально заполонила художника. Він працював багато та дуже плодовито.
 
Насправді тут, у Чугуєві, остаточно склався той напрям в його мистецтві, який був намічений ще в “Бурлаках” і дав підстави вважати Рєпіна художником справді національним та глибоко народним.
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100