С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Портретний живопис І.Є. Рєпіна


текст: Комаров Кирило, 2006р.

Ілля Єфимович Рєпін народився в 1844 році в м. Чугуєві, Харківської губернії в козацькій сім’ї. Батько служив в уланському чугуївському полку. Дитинство Рєпіна пройшло в тяжких умовах військового поселення. Вчився він спочатку у своєї матері, яка тримала вільну школу, а потім у приходського дячка. Пізніше юнак вступив до корпусу топографів. Пристрасть до живопису підштовхнула тринадцятирічного хлопця вступити на вчення до місцевого живописця Бунакова. Упродовж трьох років він так удосконалився в живописі, що став отримувати замовлення на іконописні роботи. Влітку 1863 року це дозволило Іллі Єфимовичу здійснити свою заповітну мрію – поїхати до Петербурга та вступити до Академії.
 
1860-ті роки – знаменний період в російському соціальному житті і в житті російського мистецтва. Це початок активного пробудження суспільної свідомості. Восени 1863 року випускники Академії мистецтв на чолі з І. Н. Крамським демонстративно виказали свій протест проти закоренілих канонів Академії, відмовившись писати випускну програму на задану тему. Чотирнадцять бунтарів організовують Петербурзьку артель художників. В атмосфері загального підйому студентських хвилювань відбувалося становлення поглядів та позицій юного Рєпіна.
 
Уявлення Рєпіна про духовну значимість людини, про красу її особистості, внутрішнього світу знайшли найвище художнє відображення у портретній галереї сучасників, що її створив художник. До портретного жанру художник звертався упродовж усього життя. Його цікавість у пізнанні людини була невичерпною. Захоплення натурою, гостре відчуття неповторності кожної особистості, виражена позою, жестом, рухом, вражаюча різноманітність художньої мови, вміння відобразити протилежний внутрішній рух людської душі, її “діалектику” – ось, що складає силу та новизну портретів Рєпіна. Кожен його портрет – повна розповідь про людину в цілому, її манеру триматися, її характер та взаємозв’язок зі світом. Вже ранні портрети художника говорять про нього, як про неабиякого майстра. В портреті брата, В.Є. Рєпіна (1867), який художник створив у академічні роки, він, не звернувши уваги на визнані авторитети, вирішує задачу створення портретного образу, що приваблює своєю юнацькою природністю та життєвістю.
 
Творчий діапазон художника був необмеженим: від портретів, сповнених драматизму, а іноді і трагічного звучання, до тендітного зображення дитячої чарівності, як у портреті маленької доньки, або передати все своє душевне тепло, як у картині “Відпочинок”.
 
Портретна творчість Рєпіна вбирає в себе та розвиває найкращі традиції російського портретного мистецтва ХІХ століття – романтичну пристрасть портретів К.П. Брюллова, моральну висоту образів Н.Н. Ге, гостроту аналізу та психологічну глибину портретів І.Н. Крамського та В.Г. Перова, спираючись на високі традиції живопису старих європейських майстрів. У тому грандіозному пошуку, що відбувався у мистецтві другої половини ХІХ століття, Рєпіну – портретисту належить одне із найважливіших місць.
 
Вступивши до Академії мистецтв (1864р), Рєпін одночасно стає одним із активних відвідувачів “четвергових вечорів” артелі художників, де малювали, читали нові книжки та гаряче сперечалися про мету та задачі мистецтва. В роботах, створених Рєпіним за роки навчання, можна помітити зрозуміле слідування вимогам Академії та одночасний вплив уроків Крамського, який вчив художника тісно пов’язувати мистецтво з життям. Разом з цим вже перші роботи молодого живописця доводять його творчу індивідуальність.
 
Так само в академічні роки з’явилася важлива риса творчого методу художника. Широта його зацікавленостей, бажання охопити всі сторони людського життя знайшли своє відображення у тому, що художник одночасно працював над сюжетами, що здавалося б, були протилежними за змістом. В рік закінчення академії Рєпін пише конкурсну програму на обов’язковий євангельський сюжет “Воскресіння доньки Іаіра” (1871), за яку отримує велику золоту медаль з правом на шестирічне закордонне пенсіонерство. У той самий час його повністю поглинає робота над картиною "Бурлаки на Волзі" (1870 – 1873), яка стала початком його духовної творчої зрілості.
 
Вперше Рєпін побачив бурлаків на Неві погожого літнього дня 1868 року. Тоді, вражений цим видовищем, він вирішив написати картину, показавши змучених, одягнених в лахміття бурлаків поряд з натовпом веселих дачників. Але скоро Рєпін вирішує змінити свій задум. Він відмовився від прямолінійного протиставлення і всю увагу віддав бурлакам. Для того, щоб зібрати матеріал, художник двічі їздив на Волгу. В його альбомах з’явилися сотні рисунків. Це були портрети бурлаків, їх зображення в різних ракурсах, види Волги та просто замальовки місцевих жителів. За цей час він написав величезну кількість масляних етюдів, зробив декілька ескізів, подовгу виношував кожен образ майбутньої картини, що після декількох переробок, навесні 1873 року була завершена.
 
З величезною силою переконливості показав Рєпін одинадцять бурлаків. Повільно, один за одним, вони немов би проходять перед глядачем… різні люди, різні долі. Попереду, як було прийнято в бурлацьких партіях – найсильніші. Перший, хто одразу привертає до себе увагу, – бурлак з обличчям мудреця, з ясним та спокійним поглядом. Прообразом для нього слугував Канін – священник, людина тяжкої долі, що зберегла навіть в бурлацькій лямці душевну стійкість та спокій. Його сусід зліва – могутній та добрий богатир, справа – озлоблена людина з важким поглядом спідлоба (для нього позував матрос Ілька). Поруч з ними, ще повними сил – знеможене обличчя безсилої людини, яка ледве тримається на ногах. В центрі групи – ще зовсім юний бурлака, він не звик до лямки, намагається її виправити, але це йому не допомагає… Його жест, яким він (вже вкотре) виправляє лямку, сприймається майже символічним, за словами Стасова, – “як протест та опозиція могучої молоді проти безвідповідальної покірності змужнілих, зломлених звичкою та часом…” людей. При роботі над цим образом Рєпін використав етюди, для яких позував хлопець на ім’я Ларька.
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100