С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Сучасні принципи архітектурного вирішення шкіл для дітей з вадами зору (2/6)


Системний підхід до організації простору шкільної споруди з метою забезпечення можливості самостійного орієнтування дітей з вадами зору вперше був продемонстрований під час проектування школи для сліпих В. Росса Мак Доналда (W. Ross Mac Donald) в м. Брендфорд (Онтаріо, США), зданої в експлуатацію 2004 року (іл). Запрошений розробити проект модернізації однієї з будівель навчального комплексу канадський архітектор Брюс Стреттон (Bruce Stratton) “після уважного спостереження за учнями ... запропонував нову будівлю, що краще відповідатиме їхнім потребам” [12]. Багата на пластику споруда вигадливою у своєму горизонтальному розвиткові 100-метровою смугою простягається вздовж власного подвір'я, обмежуючи його по ширині за рахунок заглиблення відносно проїжджої частини.


Загальна структура споруди розвивається обабіч широкого коридору (іл), що забезпечує швидкий і безпечний рух школярів. Ця “інтер'єрна вулиця” розбита на дві частини. Досить довге західне крило вміщує в собі кімнати для нарад та офіси, згруповані поблизу атріуму, що витікає у прохід, з'єднуючи всі чотири навчальні ядра. Кожне таке ядро складається з двох класів, розрахованих на 6 – 8 учнів, розділених санітарним вузлом та спільною кімнатою для розваг. Двосвітловий вхідний атріум розташований у коротшому східному крилі, до складу якого також входять класні кімнати, музичні студії, багатофункціональні зали, а також житлові приміщення з медичним блоком для школярів.

Фахівці архітектурного бюро “Дж. Брюс Стреттон Архітектс” (G. Bruce Stratton Architects) використовували всі можливості для того, щоб усунути гострі кути та мінімалізувати кількість перешкод, що могли б спричинити травму, та при цьому “філософія всього проекту фокусується на переміщенні” [15].

Архітектори добирали матеріали для оздоблення нової споруди таким чином, щоб забезпечити можливість її “читання” за допомогою дотикового та слухового сприйняття. Змінюючи тактильні властивості поверхонь на шляху відвідувачів, “вони забезпечили учнів своєрідними ключами для орієнтування” [9]. Матеріали підлоги та стіни відрізняються типом та фактурою залежно від місця розташування, відіграючи роль тактильних маркерів, що полегшують самопозиціювання. Різниця у матеріалах підлоги призводить до різниці у висоті звуку, створюваного кроками відвідувачів. Наприклад, підлога у коридорі та класних кімнатах виконана із темної фарфорової плитки, а кленові ділянки вказують на близькість місць перетину шляхів. Деталювання площини стіни глянцевою керамічною плиткою та довге фенопластове поруччя 30-сантиметрової ширини у коридорі вказують відвідувачам необхідні напрямки руху. Таким чином, “школярі можуть швидко переміщуватись, орієнтуючись виключно за звуком та текстурою” [6].

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100