С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Становлення і розвиток творчої концепції групи Аркігрем (2/10)


Архітектурна і дизайнерська концепція Бруталізму

Поява бруталізму не привнесла нових ідей у світогляд архігремівців. Девід Грін взагалі не мав нічого спільного з цим напрямком, Пітер Кук дізнався про ідеї бруталізму безпосередньо від Пітера Смітсона [Peter Smitson], навчаючись у Лондонській школі Архітектурної Асоціації [Architectural Association], а Кромптон, Чок та Геррон – під час роботи в архітектурному офісі Лондонської Окружної Ради [LCC], від братів Смітсонів та їх товаришів Уїльяма Говелла [William Howell] та Джона Кілліка [John Killick]. Однак, творчість Архігрему була ворожою до усіх архітектурних угруповань, в тому числі і бруталістських.
 
На початку 1960-х років етика бруталізму призвела до появи естетики бетонних композицій складної конфігурації, повторюючи історію раннього модернізму, що перетворився на стиль білих вілл у 1930-х. „Мабуть, це їх засмутить”, - жартували архігремівці, розсилаючи нові добірки власних колажів до різних архітектурних закладів, в тому числі і бруталістських.
 
Маючи віру у те, що долею модернізму є переродження із кожним новим поколінням архітекторів, архігремівці сміливо натякали на те, що мантія авангарду невдовзі перейде до них. Вже перший випуск архігремівського журналу (1961 р.) наголошував на тому, що „нове покоління архітекторів мусить повстати”. Архігрем наважувався повертати вдаваний характер бруталізму проти нього самого. „В той час, - згадує Пітер Кук, - більшість лондонських архітектурних розумників ... поверталися спиною до експресіонізму 50-х. Вони вважали бридкими прозорі плавні криві”. Будинок Економістів в Лондоні (1960-1964), зведений за проектом архітекторів Едісона та Пітера Смітсон підтвердив нездатність бруталізму досягти швидкості, необхідної для того, щоб втекти від ознак офіційної урочистості та символіки ригельного каркасу.
 
Веббів Будинок Виробників Меблів [Furniture Manufacturers Building] продемонстрував як можна позбутися бруталістських комплексів щодо безкомпромісної правдивості і сучасності. На противагу „розумному” розкриттю функції на фасаді будинку, Вебб намагається втиснути божевільне переплетення різноманітних функцій всередину певного каркасу, не побоюючись втратити солідний образ всієї споруди. Граючи у справжнього пізнього бруталіста, автор залишає відкритими грубі бетонні поверхні. Запроектувавши бруталістський стереотип – об’єм складної геометричної конфігурації, він „здирає” з нього шкіру і, досягнувши металевого скелету, обливає його вологим бетоном.
 
Виходить щось схоже на шлунок, або плетиво кишок, що лежить на тарілці. Навіжена зустріч прямолінійної та біоморфної систем. Каркас будинку обережно тримає нутрощі на своїх місцях. Виставкові зали та офісні приміщення, що знаходяться в нижній частині структури, мають вигляд проковтнутої маси, орендовані офісні площі знаходяться у верхній частині, а цибулеподібні аудиторії та зали чіпляються до середини стінки за допомогою пуповини.
 
Перші бруталісти тісно співпрацювали із „Незалежною групою” [Independent Groop], архітектурним дискусійним колом молодих представників Інституту Сучасного Мистецтва [ICA], який з 1948 року став притулком для молодих авангардних осередків від впливу консервативної післявоєнної мистецької сцени. Джерело міждисциплінарного протистояння модерністському пануванню, що ним була „Незалежна група” з 1952-го до 55-го року, призвело до формування нового типу культурної думки. Тією властивістю, що зробила групу загальновідомою і причиною того, що „Незалежна група” стала певним ідейним джерелом для Архігрему, була її зацікавленість поп-культурою: засобами масової інформації, споживанням та дозвіллям.
 
З приходом 60-х теоретичні погляди „Незалежної групи” мали неминучий влив на передових зацікавлених художників та архітекторів в Британії. Той факт, що архігремівці на початку не мали прямих зв’язків з „Незалежною”, аж ніяк не погіршував їх розуміння теоретичних ідей групи. В 1958 році, будучи студентом школи Архітектурної Асоціації, Пітер Кук відвідував лекції представника „Незалежної групи” Едуардо Паолоці [Eduardo Paolozzi], на яких він показував „величезну кількість слайдів з прикольними штуками” – обгортками, упаковками, рекламами, технічними пристроями. Ці лекції мали серйозний вплив на молодого архітектора, підтвердженням чому є його проект „Куків Кузов / Пресована Металева Кабіна” [Cook’s Car Body / Pressed Metal Cabin] (1961 – 62 рр.), який мав вигляд буквального посилання на автомобільний дизайн. Кук був впевнений у тому, що популярні будиночки, масово виготовлені із пластика та металу, нашпиговані усілякими ґаджетами, були якраз тим, чого жадали 1960-ті.
 

> Обговорення <
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100