С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Становлення і розвиток творчої концепції групи Аркігрем (5/10)


Ескізний проект реконструкції Фулему.

Чи було „Живе місто” чимось більшим за поезію та графіку? Чи був цей проект імпульсом для появи нової архітектури? Одним з ключів для відповіді на ці питання можна вважати видання (в тому ж 1963-му році) документу „Програма реконструкції Фулему” [Urban Renewal: Fulham Study] (історичного району на заході Лондона, відомого найбільшою лондонською електростанцією), який було оприлюднено на виставці Королівського Інституту Британських Архітекторів. Документ мав напівофіційний характер, в його склад входив ескізний проект реконструкції Фулему, розроблений у відповідь на запит Міністерства житлового будівництва та Міської влади. Проект, що дивував неймовірним обсягом передбачених робіт по перевлаштуванню інфраструктури району, був створений представниками Архігрему, які в той час працювали в компанії Тео Крозбі [Theo Crosby].
 
Ескізний проект реконструкції Фулему став цілісним підсумком впливів британського модернізму. Його житлові секції були зобов’язані своєю появою ідеям Смітсонів, які розробили власний „людський масштаб”, заснований на Георгіанській пропорції збірних елементів. Але цей принцип вміло змішувався із „юначою” стилістикою: кругло-кутове скління (що нагадувало лобове скло реактивних літаків) і футуристські фасади округлих башт та мостів (що відсилали до проекту Чока та Геррона „Місто змін” [City Interchange], показаного на експозиції „Живого міста”).
 
Схожу суміш впливів можна побачити і на планах. Ділянки будинків сполучаються у „топологічні” ланцюги, за принципом, що був запропонований в проекті Шефілдського Університету Смітсона [Sheffield University] (1953). Зв’язки між частинами нагадували знову ж таки Смітсонів проект Берлінського Хауптштадту [Berlin Hauptstadt] (1956), але з домішком властивої експресіоністам кутоватості, продемонстрованої ще в першому виданні Архігремівського журналу. Не нова ідея розділення рівнів пішоходів та механічного транспорту в ескізному проекті реконструкції Фулему доповнювалася вирішенням проблеми паркування машин. Стовідсоткове забезпечення гаражами мешканців Фулему стало істотною перевагою ескізного проекту (у той час більшість затверджених владою схем передбачала забезпечення гаражем лише кожного 5-го – 6-го мешканця).

Вихід за межі проектування споруд

Сьомий випуск журналу „Архігрем”, що вийшов у грудні 1966-го, з обкладинкою, ілюстрованою зображеннями не будинків, а комп’ютеризованого ткацького верстату, претендував на вихід за межі архітектури.
 
В другому випуску „Архігрему” Тімоті Тінкер [Timothy Tinker] поставив „Десять питань, що потребують відповіді”. Ці відповіді архігремівці шукали у наступних випусках свого журналу. Намагаючись співвіднести виникнення жорсткої „Білої Архітектури” в 20-х і 30-х роках із появою тоталітаристських систем суспільної організації, Тінкер запропонував всеохоплююче поняття „свободи”, що було остаточно вкладено Архігремом у термін „невизначеність” [indeterminacy]. В цей термін вкладали поняття „Змінності. Відсутності однозначної відповіді. Відкритої нескінченності.”
 
Архігремівська філософія „невизначеності” розвінчувала суперечливість модернізму. Справа в тому, що слово „модерн” [modern], від якого походить термін модернізм, означає сучасність, яка знаходиться на стадії становлення, у той час, як суфікс „ізм” - навпаки претендує на звання доктрини, систематизованого методу, стилю.
 
Перші два випуски „Архігрему” звертали увагу на органічні властивості житла, пізніше – „Живе місто” захищало ідею культури колообігу та вибору. З кожним новим випуском Архігремівського журналу, захоплення хлопців невизначеністю ставало дедалі помітнішим: просування „вільних” [disposable] будинків у третьому випуску, проектування за відсутності гравітації – в четвертому, мегаструктури, що постійно розвиваються – в п’ятому. Ці пошуки відкривали світ поза архітектурою: досконалий світ чистого обслуговування, інформації, взаємодії та швидкоплинності.
 
З точки зору модернізму, споруди мали формуватися виходячи із соціальних вимог. Керівники Пітера Кука у школі архітектурної Асоціації, Артур Корн [Arthur Korn] та Джон Кіллік [John Killick] погоджувалися з тим, що їх авторитет вже не надихав молодших архітекторів. Кіллік зізнавався, що його проекти „складалися лише із тих частин, що могли бути проаналізованими всередині плоского світу програми”. Хай там як, але ця процедура і досі невід’ємна для архітекторів, обтяжених пророкуванням громадської волі та її перекладом на мову форми.
 
архігремівці припускали, що простіше і доцільніше було б віддати контрольні важелі середовища до рук самого суспільства, дозволивши людям формувати простір в режимі реального часу. Адже в той момент, коли закінчується розробка архітектурної програми, все заморожується – і архітектурне рішення і бажання суспільства, які можуть виявитися лише тимчасовими захопленнями. За версією восьмого випуску „Архігрему”, головною задачею нового покоління було створення „відкритих кінців” [open ends] – архітектури, що, постійно змінюючись, виражала б усі можливі бажання людей, які в ній існують. В 1970-му році Кук писав: „архітектура може бути більш спорідненою із невизначеністю життя. Вона може бути одноразовою або додатковою, вона може мати вузьке коло використання, вона може бути ближчою до індивідуальності та конкретної ситуації, що складається у людини, яка використовує цю архітектуру”.
 
У своєму колажі для „Живого міста” Пітер Кук використав фото типової американської вулиці із вистроєними в один ряд блоками Інтернаціонального стилю. „Таке середовище не може бути відповіддю, - писав автор колажу і малював стрілочку в бік забудови, - воно навіть не технологічне.” Однак, інтернаціональний стиль в той час вважали сучасною архітектурою. Якщо у Архігрема з’являлася така можливість, він показував публіці інший тип сучасної архітектури, не менш раціональної за інтернаціональний стиль і, бажано, такої, що була підкріплена історичним досвідом. В якості протиставлення модерністській монументальності Архігрем та його союзники поєднували архітектуру невизначеності із деякими другорядними сучасними їм тенденціями.
 

> Обговорення <
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100