С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Становлення і розвиток творчої концепції групи Аркігрем (8/10)


Наприкінці 60-х Архігрем зацікавився зв’язком між системою та її користувачем – інтерфейсом. „Інфо-Гаджет” Пітера Кука вже включав у себе певний інтерфейс, що у ролі обладнання надягався на голову користувача. На „графіку метаморфоз” [Metamorphosis drawing] Кук зобразив хронологічну лінійку із ілюстрацією змін архітектури у зв’язку з появою нових ідей: „1968 – прямі шматки – 1970 – гнучкість та витонченість – 1975 – розчинення – 1980 – перехід в ефірний стан – 1985”.
 
Архігрем поставив новий світ систем на слугування новому ритмічному стилю життя. Але чи могла кібернетична „керовано-вибіркова” модель середовища гарантувати своїм мешканцям участь у здійсненні цього керування і чи могла вона, за висловом Архігрему стати прикладом „анархічного міста”? Значення слова „анархія” часто викривлялося в англійській мові до уособлення хаосу. В такому сенсі слово широко вживалося в проектах Архігрему Напруга між „анархічністю” сучасності та „керованістю”, пропонованою модерністами залишалася провідною темою розробок Архігрему, як наприклад проект Кука та Геррона „Контроль та вибір” [Control & Choice] (1967), просторова ферма, що забезпечує доставку „того, що потрібно і туди, куди потрібно” за допомогою „шотландської решітки” на гусеничному ходу.
 
Після промислової революції Західний середній клас консолідувався географічно та ідеологічно у межах міських та заміських поселень, близьких до центрів виробництва та інформації. Приносячи в жертву житло (помешкання) заради ідеології невизначеності кочівника, чи пропонував Архігрем середньому класу рухатися в напрямку глобалізації? Cкликана Архігремом Фолкстонська [Folkestone] конференція 1966-го, на якій популяризувалися ідеї „іншої архітектури” з рештою прийшла до висновку, що соціальна різноманітність з’явилась на зміну історичному усередненню, на яке спиралася вся модерністська ідеологія.
 
Такий висновок надихав на пошуки нового стилю життя, що більше підходив для сучасності. Модерністська модель міського жителя відміталася індивідуалістами. архітектура не просто підкорялася індивідуальним бажанням, вона стимулювала і розвивала їх. У 1970-му році Архігрем продемонстрував аудіовізуальну презентацію, в якій середньовічний міський житель Норман Джонс нещиро і підлабузницьки дякував корпорації „Здійснення Мрій” [Dream Come True inc.] Майкла Вебба за те, що вона продала йому виготовлений на замовлення стиль життя, який, серед іншого, звільнив його від гнітючої середньовічної архітектури.
 
Формально Архігрем порвав із „деградованою спадщиною Баухауса”, що волочив модернізм від технології до форми, але на практиці різниця між Баухаусом та Архігремом не була такою вже безумовною. Як і Баухаус, який стилізував технологічні форми в архітектурні, Архігрем відчував естетичні якості нових технологій. Із винаходом цієї нової естетики Архігрем став „відкривачем форм”, тобто почав відігравати неочікувану для себе роль. Отож, історична правда полягає в тому, що Архігрем є безперечним джерелом нового модернізму, відомого як „хай-тек”. Саме Архігрем відкрив нову типологію технологічних форм, яка реально існувала вже у 20-х роках ХХ століття в елементах кораблів, силосних башт, літаків та ін.
 
Не було жодних сумнівів у тому, що просторові структури і механізми обслуговування можуть використовуватися для декорування. Бангем описував приватний будинок Бруно Таута в Берліні (1932): „Головним чином Таут використовує свої кольори для того, щоб привернути увагу до механічного обладнання”. Це звучало схоже на „кольорове кодування” Геррона у колажі „Налаштований Лондон” [Tuned London] 1972-го року, в якому архітектор повертається до свого комплексу Південного Банку, доповнюючи його яскравою аплікацією висячих садів, екранів, тимчасових структур та ін.
 
Італійські концептуальні архітектори почали пародіювати схожість, із якою архітектурні проекти плодилися автономно один від одного. Такі групи як Суперстудія та Архізум створювали у 70-х роках літературно-колажні презентації на зразок „Нескінченний монумент” [Continuous Monument] або „Місто нон-стоп” [Non-stop City]. Італійці критикували систематичні спроби проявити спонтанність, вважаючи, що вони виливалися у жорсткі структури, які були чим завгодно, тільки не архітектурним проривом.
 
Урок, засвоєний Гріном від концептуалістів, примусив його припинити пошуки чистої безмежної архітектури і сконцентруватися якраз на межах архітектури. Грін вбачав у цьому логічний висновок із тези про дощ на Оксфордській вулиці, запропонованої у „Живому місті”: „Тож навіщо щось вигадувати, якщо дощ у будь-якому разі стає важливішим за архітектуру?” Такий песимізм Гріна погрожував руйнуванням графічної пишності та візуальної насолоди, на фундаменті якої виросла імперія Архігрему

> Обговорення <
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
+38 (044) 277 81 68
 
  Rambler's Top100