С Е П Т І М А
 
 
 
tags
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Про майстерню
  • Головна сторінка
  • Новини
  • Контакти
 
Портфоліо
  • Містобудування
  • Громадські споруди
  • Житлові будинки
  • Дизайн інтер'єрів
  • Конкурсні проекти
 
Послуги і ціни
  • Проектування будівель
  • Дизайн інтер'єрів
  • Декорування приміщень
  • Фірмовий стиль
  • Консультаційні послуги
 
Співробітництво
  • Клієнти і партнери
  • Нагороди
  • Каталог
 
Статті
  • Про проекти майстерні в пресі
  • Публікації співробітників
 
Дослідження
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
rus
 
ukr
eng
 

Техніки авторської та естампної графіки (2/2)


Гравюра– вид мистецтва графіки, який включає різноманітні способи ручної обробки дошок та друкування з них відбитків. Виникнення гравюри пов’язане із ремеслами, де використовувались процеси гравірування: ксилографія – із різьбленням, в тому числі на дошках для набійки; різцева гравюра – із ювелірною справою; офорт – із прикрашанням зброї. Суспільний інтерес до гравюри із її тиражованістю з’явився у Європі на початку епохи Відродження – із ростом самосвідомості особистості, із появою необхідності у поширенні та особистому сприйнятті ідей.
 
Залежно від того, які частини дошки покриваються фарбою при друкуванні, розрізняють випуклу та заглиблену гравюру, а також літографію (“пласка гравюра”). У випуклій гравюрі всі вільні від рисунка частини дошки за допомогою ножів, стамесок, долот чи різців заглиблюються на 2-5 мм; фарба на неї накладається тампонами чи накочується валиком, після чого до дошки вручну чи під пресом придавлюється папір, на який переходить зображення (ксилографія, ліногравюра, а також до XV століття існувала рельєфна гравюра на металі).
 
Ксилографія (від гр. Xylon – дерево та Grapho – пишу) – гравюра на дереві, один з найбільш поширених видів гравюри. Друкувальна форма (кліше) виготовляється ручним гравіруванням. Форми, виготовлені способом ксилографії, витримують до 15 тисяч відбитків. Перші європейські ксилографії релігійного змісту виникли на межі ХIV-XV століття у Ельзасі, Баварії, Чехії, Австрії (“Св. Христофор” 1423).
 
Японська гравюра виконувалась послідовно рисувальником, різником та друкувальником, кожен колір на ній наносився окремо. Першим виконав Хісікава Моронобу. Розквіт японської гравюри настав у XVIII столітті (Окумара Масанобу, Судзукі Харунобу).
 
Ліногравюра – випукла гравюра на лінолеумі чи на схожих із ним полімерно-пластичних матеріалах, за технікою близька до ксилографії. Завдяки м’якості матеріалу отримується живописний штрих. Виникла на початку ХХ століття.
 
У заглибленій гравюрі рисунок механічним чи хімічним (протравлювання кислотою) засобами заглиблюється у металічній пластині (з міді, латуні, цинку чи заліза); фарба набивається тампонами у заглиблення, і дошка, накрита вологим папіром, прокочується між валами верстату для друку (різцева гравюра на металі, офорт, акватинта).
 
Гравюра на металі (мідь чи сталь) – гравюра, де рисунок вирізається ножами і іде штрихом. Виникла у 1440-х роках у Південній Німеччині чи Швейцарії (“Майстер гральних карт”). Відомі гравюри на металі М.Шопенгауера, А.Дюрера, М.Раймонді, Луки Лейденського.
 
Офорт (від фр. еau-forte – азотна кислота) – вид гравюри на металі, в якому заглиблені елементи друкувальної форми створюються шляхом травлення металу кислотами (2% розчин сірчаної кислоти). Відомий з початку XVI століття (Д.Хопфер та А.Дюрер). Рембрандт багато працював у цій техніці.
 
Офорт акватинта оснований на протравлюванні кислотою металічної дошки крізь прилиплий до неї асфальтовий чи каніфольний пил. На межі XVIIІ-XIX століть іспанець Ф.Гойя у серії “Капрічос” поєднує офорт із акватинтою і, використовуючи її живописні якості, досягає високого емоційного напруження своїх образів.
 
Літографія (пласка гравюра) – гравюра на камені, де рисунок виконується олівцем, пензлем, пером і протравлюється лугом. Можлива необмежена кількість відбитків. Виникла у XVIII столітті. Французький художник Оноре Дом’є працював у цій техніці.
 
Існує велика кількість графічних технік, і, залежно від своїх задумів, художник може вибирати ту, яка йому найбільше підходить.

Сучасні принципи архітектурного вирішення шкіл для дітей з вадами зору
Особливості архітектурних вирішень реабілітаційних центрів для незрячих
Особливості архітектурного планування житлового середовища для людей з вадами зору
Становлення і розвиток творчої концепції групи Аркігрем
Портретний живопис І.Є. Рєпіна
Мозаїки Равени
Дизайн інтер’єру незорового сприйняття
Творчість Мікеланжело Буонарроті
Ренесансна архітектура Львова
Формування простору незорового сприйняття
Техніки авторської та естампної графіки
Архітектура будівель храмів Давньої Греції
Архітектура єгипетських храмів доби Нового царства
Архітектура поза зоровими образами
Особливості архітектурного проектування будівель бібліотек для читачів з вадами зору
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
   
 
© Архітектурна майстерня «Септіма». Київ, вул. Госпітальна, 12.
 
 
  Rambler's Top100